СО́ВГАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. перех. і неперех. Те саме, що совати. Дівчина і через ту стерню хутко перейшла, так вправно совгаючи по ній босими ногами, що й не покололася (Леся Українка, III, 1952, 737); Друга гармата була відкрита. Козак засунув у неї щітку й почав нею совгати (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 98).
2. неперех. Те саме, що ковзати.