СОТАТИ, аю, аєш, недок., перех.
1. Мотаючи, витягувати щось звідки-небудь. Такий клуб усе сотаєш, всі нитки висотаєш (Словник Грінченка); [Гонець (вісник):] Королю величний! З’явивсь якийсь сміхотвор, що гарячу смолу ковта, стьожки з рота сота (Марко Кропивницький, IV, 1959, 160); * Образно. Сотає, наче нитку на веретено, асфальтову дорогу прудка «Волга» (Літературна Україна, 5.V 1970, 2).
♦ Сотати дулі — показувати дулі. Юрба дітей крадеться до повітки і почина заглядати у загородку крізь щілини, одні регочуть, другі язика показують або дулі сотають (Марко Кропивницький, II, 1958, 478); Сотати жили — те саме, що Висотувати (висотати) жили (див. висотувати). — Колись у Світаві начальником станції був пан Вагнер. О, той уже вмів сотати жили із своїх підлеглих і знущався з них, як тільки міг (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 204); Сотати кишки – змучувати, виснажувати, роблячи що-небудь неприємне. — Оце ще недавнечко ці князі були нашими оборонцями, а теперечки вони ладні кишки з нас сотати (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 169); Сотати нерви — те саме, що Висотувати (висотати) нерви (див. висотувати). Вимагали збільшить плани, Наполігши на резерви… Нащо Лесю критикани, Що сотають тільки нерви..? (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 186).
2. Тягнучи, різко смикаючи, виривати що-небудь. — Семенку, піди та нарви огірків у решето.. Та не сотай огірчинє [огірчиння], але рви попри саме билб… (Василь Стефаник, I, 1949, 141).
3. Висмикувати нитки з тканини. Тонке поткання [піткання], не завите в кінцях.., сотає вітер (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 180).