СОСУ́Н, а, чол., розм.
1. Маля ссавця, що ссе матку.
2. перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина. [Троян:] Може, боїтесь, що молодь вас обжене, почне вчити? [1-й шахтар:] Що-о? Та я їм, сосунам, покажу таку науку! (Юрій Мокрієв, П’єси, 1959, 216).