СОСО́НКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до сосна. Ой у полі сосна тонкая виросла; Вітер повіває, сосонку хитав (Українські народні пісні, 2, 1965, 214); Темно-зелені сосонки стояли густими, рівними лавами (Іван Франко, VII, 1951, 319); Під захистом кучерявих сосонок я знайшов здоровенний дубовий пень (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 55).
2. Народна назва рослини родини хвощів, що зовнішнім виглядом нагадує сосну. Пішов [Петро] над потік і вирвав «сосонку»: такий бур’ян.., що росте на вогких квасних ґрунтах, трохи схожий на сосну своїми гіллячками (Лесь Мартович, Тв., 1954, 295); Могила поросла берізкою та бліднуватою сосонкою, крізь яку просвічувалася руда глина (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 33); Зарості водяної сосонки на зиму відмирають і, загниваючи, забирають багато кисню (Радянська Україна, 2.III 1962, 3).
3. у знач. присл. сосонкою, сосонками. Сходячись кінцями так, як гілки сосни. Скласти сосонками.
У сосонку — розміщений так, як гілки сосни. Хлопчак, який звик на повному серйозі відповідати на запитання старших, стулив докупи широкуваті, в сосонку брови (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 14).
4. рідко. Особливий вид заплітання волосся, коли коса сплітається із шести пасом. Катя кісоньки в сосонку Запліта (Платон Воронько, Три щастя, 1948, 27).
5. рідко. Різновид вишивки, що нагадує сосну. Вони знайдуть зелені естонські рукавички, вишивані білою сосонкою (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 356).