СОРОМО́ТА, и, жін., розм.
1. Те саме, що сором 1, 2. Кужелина не прядена, ти робото моя, Як я тебе не випряду, соромото моя (Коломийки, 1969, 71).
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що соромно. Ой вийду я за ворота І стану, як сирота. Ледащиця з мене кпиться, — Мені соромота (Павло Чубинський, V, 1874, 296).