СОРО́КОВИЙ, а, е.
1. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника сорок. Брати Столярови докінчували вже чи не сороковий рейс з кінця в кінець Третього Малого провулка (Юрій Смолич, 1959, 114).
2. заст. Те саме, що сорокавідерний. Качали [робітники] на вірьовках сорокові бочки (Панас Мирний, II, 1954, 78).