СОРОКА́ТИЙ, а, е, діал. Строкатий; рябий. Усічіть мені голову на порозі, як гадині сорокатій, коли б я громаду зрадив (Лесь Мартович, Тв., 1954, 178); Пообвішуваний –[Семен] торбами, з довгою палицею в руці, з сорокатою шапкою на голові (Іван Франко, I, 1955, 73).
СОРОКАТИЙ
Тлумачення слова