СОПРА́НО, невідм., сер. і жін.
1. Високий жіночий голос. Менша [сестра] вигукувала докірливо слова дзвінким сопрано (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 347); Слабеньке сопрано механічне, як завчений урок, виконувало.. естрадну пісеньку про кохання (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 185).
▲ Колоратурне сопрано див. колоратурний.
2. Співачка з таким голосом. О, князь чував той романс не раз! чув і в концертах від модних сопрано, чув його і в елегантних товариствах (Леся Українка, III, 1952, 502).
3. Високі за регістром різновиди деяких музичних інструментів.