СОПІ́ЛОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до сопілка. Грав би на сопілочці вербовій Тужливу ту мелодію без слів, Що грає вітер в гущі смерековій (Іван Франко, XIII, 1954, 415); Маленька сопілочка й тепер, як і колись, залишається улюбленим інструментом українського народу (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 31); * У порівняннях. Як зведе [Оксана] пісеньок,.. так як та сопілочка або тихесенький дзвоник… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 426).
СОПІЛОЧКА
Тлумачення слова