СОНЬКО́, а, чол. і жін., розм. Людина, яка любить спати, багато спить. Враги Троянські почивали.. Оставмо ж сих хропти соньків (Іван Котляревський, I, 1952, 220); — Христинко, вставай! Підіймайся, сонько! (Михайло Стельмах, I, 1962, 519).
СОНЬКО
Тлумачення слова