СО́НЦЕ́ВИЙ, а, е. Те саме, що сонячний 1. Кожному [партизанові] того дня згадувалася вітчизна, і уявлялася вона вся в сонцевім вогні, з голубими шовками небес, гаптована смарагдами трав (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 280); День заходив на вечір у бухту, сонцеве плавання.. кінчалося (Юрій Яновський, I, 1958, 124); Феб у сонцевім візочку Поганяв огнистих коней (Леся Українка, IV, 1954, 183).
СОНЦЕВИЙ
Тлумачення слова