СОНЦЕЛИКИЙ, а, е, поет. Сповнений світлом і теплом сонця. І землю нашу, землю сонцелику Дощі умиють молоді (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 5); Сонцеликий день;
// Який приносить щастя, радість. А у Жовтні сонцеликому в славному великому, — Сила всім братам-народам виросла нова (Павло Тичина, II, 1957, 298); Спокійно упаду в майбутньому бою За радість, за народ, Вітчизну сонцелику (Євген Фомін, Вибр., 1958, 93);
// Веселий, радісний. Все ідуть колони, Рідні, сонцеликі (Григорій Бойко, 3 Дон. краю, 1952, 38).
СОНЦЕЛИКИЙ
Тлумачення слова