СОЛТИС, а, чол., іст. У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) — сільський староста. Гасали від села до хутора солтиси і поліцаї, конфіскували за борги останню ряднину, виводили з двору оплакану гіркими слізьми худобину (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 23); — Ви десь гадали собі, що пани вічні і ви вічно коло них солтисом будете… (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 36).
СОЛТИС
Тлумачення слова