СОЛОНИ́НКА, и, жін. Пестл. до солонина. Стою, мовчу а він на своє завертає: «Грошима, каже, багато не обіцяю, але їстимеш добре. Не тільки мамалигу з квасним молоком, а й капусти густої з сметаною покуштуєш, і солонинки кавалочок дістанеш…» (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 10); [Василина:] Може, ви й борщ їстимете? Наш, селянський? [Котовський:] А чому ж? [Василина:] Із солонинкою. Зараз винесу (Юрій Мокрієв, П’єси, 1959, 34).
СОЛОНИНКА
Тлумачення слова