СОЛОНУВАТИЙ

СОЛОНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, злегка солоний. В солонуватих ставках Присивашшя темп росту коропа і приріст його м’яса за вегетаційний період на 65-145 процентів вищий, ніж у сазана (Хлібороб України, 11, 1967, 8); Важкий дух польових васильків, чебчику розлягався в солонуватому повітрі (Нечуй-Левицький, V, 1966, 163); На губах [у волів] блищали великі нерівні краплини поту. Він такий же теплий і солонуватий, як і в людини (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 436); Він не міг, як генерал Кульбашний, нагримати, сказати міцне слівце, кинути трохи солонуватий жарт (Натан Рибак, Час.., 1960, 191).