СОЛОНКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що солонуватий. З моря тягнув теплий солонкуватий вітер (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 179); Недалеко Чорне море, і від нього приносять вітри солонкувату вогкість (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 116); Припадав [Сашко] щокою до понурої теплої морди, по якій котилися.. великі кінські сльози, такі ж солонкуваті, як і в людей (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 17).
СОЛОНКУВАТИЙ
Тлумачення слова