СОЛОДКОМО́ВНИЙ, а, е. Який уміє гарно, цікаво, захоплююче говорити; красномовний;
// Який милує слух своїми звуками, словами і т. ін. Шевчик або кравчик посила їй навздогінці такі солодкомовні привіти, що в неї аж дух спирав в грудях (Панас Мирний, IV, 1955, 296); Пісню чула я стару, солодкомовну (Микола Зеров, Вибр., 1966, 487);
// Облесливий.
СОЛОДКОМОВНИЙ
Тлумачення слова