СОЛОДЕ́НЬКО. Присл. до солоденький. — От і не скажу! Нехай кортить! — сказав Клопотовський і якось солоденько осміхнувся (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 303);
// у знач. присудк. сл. І йому тьохнуло воно [серце], тріпнулось; і так любенько стало на душі, так гладенько та солоденько! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 184).
СОЛОДЕНЬКО
Тлумачення слова