СО́ЛО.
1. невідм., сер. Музичний твір чи окрема його партія, які виконує один інструмент або один співак. Соло для скрипки; Соло на кларнеті;
// Танок або окрема партія, частина його, які виконує один танцюрист. Після [танцювання] .. цього майстерного соло здається, що буря ентузіазму кидається всім у ноги, у руки (Іван Франко, VI, 1951, 225).
2. присл. Без участі інших, окремо від інших (про виконання музичних творів, танців). Баритон заспівав соло жалібну пісню (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); Петрик сьогодні аж у двох піснях співав соло (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 239).