СОЛЯР 1, а, чол., заст.
1. Солевар.
2. Той, хто торгує сіллю. Купили [церкву] дрогобицькі солярі десь над Дніпром за сіль і на своїх возах привезли до Дрогобича (Іван Франко, XVI, 1955, 299).
СОЛЯР 2, у, чол., розм. Те саме, що Солярове масло (див. соляровий). Грузовики не гарчать, труячи повітря ядучим димом від соляру (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 277); Мазут, гас, бензин, соляр, природний чи штучний газ, торф і вугілля — ось види палива, на яких вона [газова турбіна] може працювати (Наука і життя, 10, 1961, 15).