СОКИРКА

СОКИ́РКА, и, жін. Зменш.-пестл. до сокира. Не лежи, кажу.. Сюди-туди мотнися, сокиркою порубай, ціпом помахай, скотинкою пороби, от в тебе вп’ять [знову] грошики (Квітка-Основ’яненко, VI, 1957, 668);
//  Невелика сокира. Микола відшукав на антресолі свої інструменти. Пилочка, рубанок, стамеска, сокирка, струг (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 204);  * У порівняннях. Борода йому [панку] була гладенько виголена; як та сокирка, видалась вона вперед (Панас Мирний, II, 1954, 150).
♦ Знаходити (знайти) сокирку під (за) лавою (лавкою) — те саме, що Знаходити (знайти) сокиру під (за) лавою (лавкою) (див. сокира).