СОКОЛИ́ЦЯ, і, жін., розм. Самка сокола (див. сокіл 11). Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген над самим вогнищем (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 32); * У порівняннях. Жінка в його була молода і з себе гарна, прудка й моторна, як соколиця (Марко Вовчок, VI, 1956, 218);
// Ласкаве називання жінки (перев. при звертанні). Годі ж бо, сестро, тужити, моя жалібнице, Годі квилить-проквиляти, ясна соколице (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 367).
СОКОЛИЦЯ
Тлумачення слова