СОКО́ЛЬНИЧИЙ, чого, чол., іст. У Росії XV-XVII ст. — боярин, який відав царським полюванням із ловчими птахами (перев. соколами). При дворі Олексія Михайловича утримували в ті часи близько 3000 І різних ловчих птахів, за якими наглядали 300 осіб челяді на чолі з сокольничим (Знання та праця, 3, 1971, 32).
СОКОЛЬНИЧИЙ
Тлумачення слова