СО́КІР, кора, чол., розм. Те саме, що осокір. Тріщать дуба, сокори, вільха і всяке дерево (Словник Грінченка); Здалося раптом Орлюку, що впав він.. в дідів човен і весняна повідь підхопила його й понесла хутко-хутко (Олександр Довженко, I, 1958, 287).
СОКІР
Тлумачення слова