СОЮ́ЗНИЙ, а, е.
1. Який входить у союз (у 2 знач.) з ким-, чим-небудь, з яким встановлений союз. Дві могутні постаті держали сплетені лаврові вінки двох союзних армій (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 186); Союзні війська прибули сюди не для війни (Олесь Гончар, II, 1959, 35); Генерал Хертлі.. офіціальний представник самого президента союзної нам держави (Іван Ле, В снопі.., 1960, 261).
2. Прикм. до союз 3. Союз Радянських Соціалістичних Республік в союзна держава, утворена на основі добровільного об’єднання рівноправних Радянських Соціалістичних Республік (Конституція СРСР, 1977, 5); З союзного в республіканське підпорядкування передано тисячі промислових підприємств (Радянська Україна, 13.II 1957, 1);
// Який входить у союз, перебуває в союзі. Українська Радянська Соціалістична Республіка в результаті вільного самовизначення її народу, на основі добровільності і рівноправності разом з Радянськими Соціалістичними Республіками.. об’єдналась у Союз Радянських Соціалістичних Республік — єдину союзну багатонаціональну державу (Конституція УРСР, 1978, 20).
3. Те саме, що всесоюзний. Верстатобудівний завод союзного значення.