СОБРА́Т, а, чол., книжн. Людина тієї самої професії, того самого середовища і т. ін.; товариш по заняттю, професії тощо. — Я бачив духовних, що.. проводили ночі за картами та пиятикою і підіймали на сміх своїх власних собратів (Іван Франко, IV, 1950, 324); Артисти самодіяльного театру з цілком зрозумілих причин ще поступаються майстерністю перед своїми старшими собратами (Радянська Україна, 5.IV 1959, 1); Собрат по перу;
// Тварини стосовно одна одної. Багато ссавців та птахів.. живуть у тісних відносинах взаємодопомоги з різними своїми собратами (Вечірній Київ, 12.XII 1957, 4);
// перен. Про щось із ряду подібних предметів, явищ і т. ін. Дзвінкими гудками вітали свого молодшого собрата кораблі, що стоять на рейді (Радянська Україна, 22.III 1963, 4).
СОБРАТ
Тлумачення слова