СОБАКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Злий, жорстокий, недоброзичливий, прискіпливий. Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували, на всяких спальників та стольників, навіть на собакуватих стрільців (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 513);
// у знач. ім. собакуватий, того, чол. Зла, жорстока, недоброзичлива, прискіплива людина. — Мамо! чого цей собакуватий в’язне? — плаксиво гукнула дівчина (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 349).
СОБАКУВАТИЙ
Тлумачення слова