СОБАКІВНИ́ЦТВО, а, сер.
1. Галузь тваринництва, яка займається розведенням собак і поліпшенням їх порід. Багато уваги собаківництву надавали інки (Знання та праця, 7, 1970, 28); Колгоспні пастухи одержать з першої на Україні школи пастушого собаківництва хороших помічників (Вечірній Київ, 23.I 1958, 3).
2. Окреме господарство для розведення собак.