СМИРЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, недок., СМИРИ́ТИСЯ, смирюся, смиришся, док.
1. Ставати смирним, покірним; коритися чиїй-небудь волі, впливу. [Єпископ (підходить повагом з дальшого кутка до Нартала):] Смирись, мій сину… (Леся Українка, II, 1951, 428); Кінь зробив великий стрибок.. Прикоротив [Григорій Іванович] уздечку. І кінь враз смирився і став (Юрій Смолич, V, 1959, 700);
// Підкорятися чиїй-небудь владі, силі і т. ін. Тут іще чуєш предвічний той голос, і клониться дух у покорі, й смиряється бунт (Гнат Хоткевич, II, 1966, 408).
2. тільки недок. Пас. до смиряти.