СМИРЯ́ТИ, яю, яєш, недок., СМИРИ́ТИ, смирю, смириш, док., перех.
1. Силою примушувати коритися; придушувати (повстання, збройний опір і т. ін.).
2. Угамовувати, тамувати яке-небудь почуття, бажання і т. ін. [Гурт пророків:] Дочка сіонська гордувала нами, за те її Ваалів син смирив (Леся Українка, II, 1951, 132); [Ярослав:] Неправда! Не вигнанець він тепер, Бо чесно вмер за Русь на полі брані, Для Києва смиривши гордий дух… (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 107).