СМИРЕ́ННИК, а, чол., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі;
// ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (Марко Кропивницький, I, 1958, 127).
СМИРЕННИК
Тлумачення слова
СМИРЕ́ННИК, а, чол., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі;
// ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (Марко Кропивницький, I, 1958, 127).