СМИРЕ́ННИЦЯ, і, жін., розм. Жіночий рід до смиренник. [Горпина:] Господь з тобою, Одарко! Я твого чоловіка ніколи і в моїй хаті не бачила! [Одарка:] Ти думаєш, що я нічого не знаю? Ай удовиця, ай смиренниця! (Марко Кропивницький, I, 1958, 159); [Ряженко (крутнувши вус):] Так куди поклажу, смиреннице? (Іван Микитенко, I, 1957, 287).
СМИРЕННИЦЯ
Тлумачення слова