СМИЧОК 1, чка, чол. Дерев’яна паличка з натягнутим уподовж пучком кінського волосу; служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах. Висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Леся Українка, III, 1952, 582); Арсен повів смичком по струнах. Полились звуки скрипки (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 92); * Образно. Хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 8); * У порівняннях. [Хотина:] Як взяв [Роман] молотка у руку, то так він у нього і заходив по кувадлі [ковадлі], як смичок по скрипці!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 67).
СМИЧОК 2, чка, чол. Те саме, що смик 2. Собаки, напившись води, лягли на моріжку.. Рудий козак злими очима глянув на хортів, смикнув за смичок і поволік їх до двору (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 23).