СМИЧКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до смичка (див. смичок 1). В малому містечку розливалися смичкові тони скрипки з акомпанементом фортепіано (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 207).
2. На якому грають смичком (про струнні інструменти). Карпатська деревина незамінна при виготовленні смичкових і щипкових інструментів (Радянська Україна, 5.I 1964, 1);
// у знач. ім. смичкові, вих, мн. Музичні інструменти, на яких грають смичком. Струнні інструменти України залежно від манери гри на них класифікуються на щипкові (гуслі, кобза, бандура, торбан).. та смичкові (гудок і скрипкова сім’я) (Знання та праця, 7, 1971, 21);
// Признач. для виконання на таких інструментах. З першого погляду вражав незвичайне для нас явище — з’єднання в одному квартеті духової і смичкової груп (Українська музикальна спадщина, 1940, 17).