СМУТИТИСЯ

СМУТИТИСЯ, смучуся, смутишся, недок. Відчувати смуток (у 1 знач.); ставати смутним; сумувати. Як ти смутишся, вороги тішаться (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 70); Ми сіли поруч, смутні та мовчазні, Одно на одного дивились і смутились (Леся Українка, IV, 1954, 118); Це була їхня [діда та баби] звичка: коли одне смутилося, друге обов’язково мусило розважати (Юрій Яновський, I, 1954, 110); — Діду, не смутіться так. От прийде Червона Армія і повикидає з заводу тих, що вас викинули (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 133);
//  Наповнюватися смутком (про серце, душу). На порожній шлунок і душа смутиться (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 57); У дні весняні, дні осінні Ти, серце бідне, не смутись (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 280).