СМО́РІД, роду, чол. Неприємний, смердючий запах. В шахтах, в глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють у темряві тисячі робітників (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 145); Вікна й двері в палаті були зачинені, від гострого смороду чобіт, дьогтю важко було передихнути (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 402);
// перен. Про те, що викликає почуття огиди, відрази до кого-, чого-небудь. Чиясь злодійкувата рука нишпорить по селах,.. сіючи отруйний сморід монархічної реакції (Василь Еллан, II, 1958, 220); Згадується, стояла рання весна, земля протряхла, над смородом війни почувався хвилюючий, ніжний подих ожилої природи (Юрій Яновський, II, 1954, 99).
СМОРІД
Тлумачення слова