СМОЛО́ВИЙ, а, е, рідко.
1. Те саме, що смолистий. Запалала при смереці смолова ялиця: горить моя досадонька, мов сухая глиця (Леся Українка, I, 1951, 203); Там, де скелі кам’яні стояли, Лягли смолові запахущі шпали (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 56).
2. Те саме, що сосновий. — У тебе хата дубовая, У мене смоловая (Павло Чубинський, III, 1872, 148).