СМОЛОКУ́Р, а, чол. Те саме, що смоляр. Мало хто пам’ятав у селі чорного від природи й дьогтю смолокура Ілька Трохименка (Михайло Стельмах, II, 1962, 361); Живе тут в тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (Микола Бажан, I, 1946, 303).
СМОЛОКУР
Тлумачення слова