СМІТИ́НКА, и, жін. Зменш.-пестл. до смітина. Носком валянка намагався [Яків] відірвати від підлоги якусь смітинку (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 21); Атаманчук помовчав, з заклопотаним виглядом змахнув смітинку в настільного скла (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 93).
СМІТИНКА
Тлумачення слова