СМІШИ́НКА, и, жін., розм.
1. Насмішкуватий, веселий, радісний вираз (очей тощо). Юрко замислено покусував верхню губу.. Ярослав шукав у його очах знайомих смішинок і не знаходив (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 93).
2. Те саме, що смішок 1. Тиміш Прудивус посміхнувся, але смішинку пригасив, бо за мить мала початись дія [вистава] (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 207); * Образно. На тротуарі — дзенькіт сміху. Мов дрібні монетки, по асфальту Котяться смішинки (Віталій Коротич, Поезії, 1967, 59).
З смішинкою — злегка усміхаючись. Коли прийшла Марина, Федір прибрав байдужого вигляду і запитав з смішинкою: — Ну, що сказав знахар? (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 186).