СМІШНІСТЬ

СМІ́ШНІСТЬ, ності, жін., рідко. Абстр. ім. до смішний. Урядники аж боки зривали зо сміху, читаючи ті його [пана] реляції, подиктовані злобою і пройняті тим юмором [гумором] тісних умів, що.. не відчувають своєї смішності (Іван Франко, VIII, 1952, 91); Спізнена молодість має в собі.. смішність (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 36).
♦ До смішності — те саме, що До смішного (див. смішний). — Він чоловік без серця, без душі, мстивий, а до того консерватист до смішності (Ольга Кобилянська, I, 1956, 152).