СМІШКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Який любить насміхатися, глузувати, схильний до насмішки; насмішкуватий. Не був хлопчина й смішкуватий, аж тут наче скортіло покепкувати з себе самого (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 440).
2. Який виражає насмішку. Стояв [дід] обіч нього і щось нишпорив у скалі, коли-не-коли звертаючи на нього смішкуватий погляд (Іван Франко, III, 1950, 136).