СМІЛИ́ВЕЦЬ, вця, чол. Смілива людина. Жменька сміливців, оточена на висоті ворогами, відбивалася до останнього набою (Літературна газета, 2.III 1950, 4); — Ну хто ж із вас полізе першим? — спитав Шумейко, розглядаючи прибулих. Та сміливця не виявилось (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 66).
СМІЛИВЕЦЬ
Тлумачення слова