СМІЛКО

СМІ́ЛКО, присл., діал. Сміливо. Так не смілко береться (Словник Грінченка).
 Не смілко кому — страшно кому-небудь. Не смілко було йому з таким лицем [з такою особою] просто розговорювати [розмовляти] (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 317).