СМІ́ЛЬНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що смоляний. Хлопчаки запалили смільну лучину у виплетеній з дроту сітці (Михайло Стельмах, I, 1962, 434); Горнець котлові доганяє, а обоє смільні (Номис, 1864, № 8006); Хвилястий чорний чуб спадає на високий прямий лоб. З-під смільних брів усміхаються веселі очі (Михайло Стельмах, II, 1962, 388).
СМІЛЬНИЙ
Тлумачення слова