СМІХОВИ́ННИЙ, а, е.
1. Сповнений сміхом, жартами, гумором. Юрко співав з товаришами сміховинну пісню; співаючи, стукали вони в лад кулаками по столу (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 302); Згадали жінки Савчину пісню, і його веселі приказки, і оте: «доброго здоров’я, п’ючи», і його сміховинні побажання (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 101).
2. Який не можна сприймати серйозно. Варто з’ясувати Евеліні те прикре і сміховинне непорозуміння з Мариною: невже вона могла запідозрити якусь інтимність? (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 161);
// Який може викликати сміх, справляє смішне враження. Сміховинними здаються .. дореволюційні тиражі книг і газет (Вечірній Київ, 29.II 1964, 3).