СМІХОВИ́НКА, и, жін., розм. Коротка, смішна, цікава розповідь. Сам Антонас розказував сміховинки, реготався з усіма, підспівував (Мирослав Ірчан, II, 1958, 297); Мені пригадується сміховинка про діда і хлопців, які підсадили його на коня… (Літературна Україна, 22.I 1963, 3);
// Вигадка, вимисел. Найвеселіший народ конярі .. І хто найбільше співаночок знав — вони. Ще не видно стада, а вже чути вигалайкування [голосні розмови] — то знай, що коні женуть. Та все з жартом, із сміховинкою (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 88).
СМІХОВИНКА
Тлумачення слова