СМІХА́, невідм., чол., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати подив. — Чи не сміха́? Як йому закляли ріпники, так усе доразу з ним сталося! (Іван Франко, IV, 1950, 21); — А хіба коня *погано буде купити? ..І стодолу поставити.. Не гіршу від Косованової? Ну та й заздрощів буде, сміха! (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 49).
СМІХА
Тлумачення слова