СМЕРТОВБИ́ВЧИЙ, а, е. Стос. до смертовбивства. — Синочку, — не поступалася стара, — після такої смертовбивчої війни як не одружитися! (Юрій Яновський, II, 1954, 100); Мине хвилина-друга, ще чорніші хмари затягнуть небосхил, ще грізніші громи струсонуть землю, і смертовбивча блискавка ширятиме з кінця в кінець (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 231).
СМЕРТОВБИВЧИЙ
Тлумачення слова