СМЕРКОМА́, присл., розм. Те саме, що смерком. Того дня Сагайдак покидав ферму вже геть смеркома (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 89); Іванові випало здавати рибу, і в берег він повернувся уже смеркома (Олесь Гончар, Південь, 1951, 135).
СМЕРКОМА
Тлумачення слова